Підбірка польських фраз з підручника

(складність збільшується)

	I
To jest moja koleżanka Wanda. Ona tu mieszka. To są jej rodzice.	1	Це моя подружка Ванда. Вона тут мешкає. Це її батьки.
Czy oni też tu mieszkają? — Nie, oni tu nie mieszkają.	2	Чи вони теж тут мешкають? — Ні, вони тут не мешкають.
Dzień dobry! Jak pani się nazywa? — Nazywam się Ola. — Bardzo mi przyjemnie poznać panią.	3	Доброго дня! Як Вас звати? — Мене звати Оля. — Дуже приємно з Вами познайомитися.
To nie jest ich mieszkanie. Tu mieszka tylko Wanda i Irena.	4	Це не їх квартира. Тут мешкають тільки Ванда та Ірина.
Gdzie onі są teraz? — Wanda i Andrzej są w domu. Teraz oni odpoczywają.	5	Де вони зараз? — Ванда і Андрій вдома. Зараз вони відпочивають.
Do widzenia! Proszę pozdrowić żonę. — Dziękuję!	6	До побачення! Вітайте дружину. — Дякую!
Jak długo pan pracuje? — Bardzo krótko. Dopiero rok.	7	Як довго Ви працюєте? — Дуже недовго. Всього рік.
Co pani czyta? — Czytam polske czasopismo.	8	Що Ви читаєте? — Читаю польський журнал.
	II
Pan również interesuje się múzyką? — Tak, i nawet trochę gram.	1	Пан теж цікавиться музикою? — Так, і навіть трохи граю.
Czy pani jest tu po raz pierwszy? — Tak. A pan? — Ja również.	2	Ви тут вперше? — Так, а Ви? — Я теж.
Nie umiem mówić po polsku. — Nie umiesz? A czytać?	3	Я не вмію розмовляти польською. — Не вмієш? А читати?
Włodek jest ekonomistą. Pisze teraz pracę kandydacką o stosunkach handlowych między Polską a Niemcami.	4	Влодек є економістом. Пише зараз кандидатську роботу про торгівельні стосунки між Польщею та Німеччиною.
Dopiero zaczynam się uczyć polskiego. Czasem pomaga mi Marek albo Tadek, ale dziś oni nie mogą. Nie mają czasu.	5	Я тільки починаю вивчати польську. Іноді мені допомагає Марек або Тадек, але сьогодні вони не можуть. Не мають часу.
A czym pan jest z zawodu? Lekarzem? Nauczycielem? — Nie, jestem dziennikarzem.	6	А хто Ви за фахом? Лікарем? Вчителем? — Ні, я журналіст.
Jesteśmy więc kolegami, ja również jestem dziennikarką.	7	Значить, ми колеги: я теж журналістка.
Nie ma sensu dłużej na niego czekać, ja już idę. — Już idziesz? Nie zaczekasz? Porozmawiamy jeszcze. — O czym?	8	Немає сенсу довше на нього чекати, я вже іду. — Вже ідеш? Не почекаєш? Порозмовляємо ще. — Про що?
	III
Co robisz? — Jestem zajęta i dziś nie mogę z wami pójść. — Jesteś zajęta? Przecież ani ty, ani Irena dzisiaj nie pracujecie.	1	Що ти робиш? — Я зайнята і сьогодні не можу з вами піти. — Ти зайнята? Але ж ані ти, ані Ірина сьогодні не працюєте.
Nie, adresu Wandy nie mam, ale możesz zadzwonić. Ona chyba ma telefon. — Zdaje się, że tak, ale nie znam numeru jej telefonu ani nie mam książki telefonicznej.	2	Ні, Вандової адреси не маю, але ти можеш подзвонити. У неї, напевно, є телефон. — Здається, що так, але я не знаю номера її телефону, ані не маю записничка.
A czyż Wanda ma czas? Przecież pracuje jako tłumacz i jednocześnie studiuje historię. Ona też na pewno nie może pójść.	3	А чи ж у Ванди є час? Бо ж вона працює перекладачем й одночасно студіює історію. Вона теж, на певно, не може піти.
Wtedy, gdy oni przyjadą do Warszawy, będziemy na praktyce. Mam nadzieję, że będziecie do nas pisać.	4	Тоді, коли вони приїдуть до Варшави, ми будемо на практиці. Сподіваюся, що ви до нас писатимете.
Dziwisz się? Mam dużo pracy w domu. Ireny nie ma, ja sama wszystko robię. Właśnie teraz myję podłogę. Tu jest straszny nieporządek, a przecież jutro jest święto.	5	Дивуєшся? У мене багато роботи вдома. Ірини немає, я сама все роблю. Власне зараз я мию підлогу. Тут страшенне безладдя, а взавтра ж свято.
Musimy czekać na przystanku, inaczej Marek nas nie znajdzie. O, widzę go! Właśnie wysiada z tramwaju.	6	Мусимо чекати на зупинці, інакше Марек нас не знайде. О, я його бачу! Як раз сходить з трамваю.
Może ty przypadkiem wiesz, kiedy wreszcie przyjdzie Marek? Czekamy na niego już pół godziny. Dlaczego jeszcze go nie ma?!	7	Може ти випадково знаєш, коли врешті прийде Марек? Чекаємо на нього вже пів-години. Чому його ще немає?!
Może skończysz z tymi żartami? — Z wami nigdy pożartować nie można. Zawsze jesteście nie w humorze.	8	Може закінчиш із цими жартами? — З вами ніколи не можна пожартувати. Ви завжди не в гуморі.
Bardzo się cieszę, że wreszcie poznamy twoich kolegów. Tak często opowiadasz nam o nich. Prawdopodobnie dlatego wydaje mi się, że znam ich od dawna. A ja prawie nic o nich nie wiem.	9	Я дуже тішуся з того, що врешті познайомимося з твоїми друзями. Так часто розповідаєш нам про них. Імовірно, тому мені здається, ніби я знаю їх вже давно. — А я майже нічого про них не знаю.
	IV
Oczywiście nie podoba mu się twój projekt. A ty, Olu, co powiesz na mój projekt? — Uważam, że plany trzeba będzie jednak układać razem z Maryjka i Włodkiem.	1	Очевидно, не подобається йому твій проект. А ти, Олю, що скажеш на мій проект? — Я вважаю, що плани треба буде однак укладати разом з Марийкою та Влодеком.
Maryjka jest bardzo zadowolona, że będzie w Polsce właśnie w lecie.	2	Марийка дуже задоволена, що буде в Польщі саме влітку.
Może opowiesz nam, co piszą w liście? — Ich list jest bardzo krótki. Zawiadamiają mnie o swoim przyjeździe, piszą, ile radości sprawia im podróż do Polski.	3	Може повідаєш нам, що вони пишуть у листі? — Їхній лист дуже короткий. Повідомляють мені про свій приїзд, пишуть, скільки радощів справляє їм подорож до Польщі.
A ja mam dla was nowinę. Za tydzień przyjadą Maryjka i Włodek. Będą w Polsce cały miesiąc.	4	А у мене для вас новина. За тиждень приїдуть Марийка і Влодек. Будуть в Польщі цілий місяць.
Przecież nie chodzi o cenę. Chodzi o to, że będzie im przyjemnie mieszkać razem z nami. Ja mam dość duże mieszkanie	5	Проте, не ідеться про ціну. Ідеться про те, що їм буде приємно жити разом з нами. У мене досить велика квартира.
Która teraz godzina? — Punkt szósta. — A o której przychodzi pociąg? — O osiemnastej dwadzieścia.	6	Котра зараз година? — Рівно шоста. — А о котрій приходить потяг? — О вісімнадцятій двадцять.
Ja idę. Cześć! Słychać kroki na schodach! To pewnie Marek. No, oczywiście! Z dużym parasolem i w kaloszach.	7	Я іду. Пока! Чути кроки на сходах! То, певно, Марек. Ну, звичайно ж! З великою парасолькою та в калошах!
Dlaczego jeszcze go nie ma?! — Nie wiem, pewnie boi się deszczu.	8	Чому його досі ще немає? — Не знаю. Мабуть, боїться дощу.
Czy kupiłeś już bilety? — Nie, nie byłem jeszcze na dworcu. — Wtedy, chodźmy na dworzec!	9	Чи ти вже купив квитки? — Ні, я не був ще на вокзалі. — Тоді, ходімо на вокзал!