§ 4.1. Розподіл 3іпфа

А. Синхронія. Сюди належать: І закон Есту-Зіпфа в його канонічному вигляді (1932, — див. 58), а також ІІ закон Есту-Зіпфа (закон Зіпфа-Флеша) про середню довжину слів у зв'язку з їх частотністю (40); закон 3іпфа-Гердана про більшу сполучуваність частотних слів (див. 26); закон Зіпфа-Ґіро: що слово менш частотне, то таких слів більше (43); закон Чистякова-Крамаренка: що більше значень у слова, то менше таких слів (35); залежність інтервалів: що довший інтервал між двома появами одного слова, то менше таких інтервалів (16); розподіл прийменників за частотою (35); дві області застосування закономірності Есту-Зіпфа у словотворі: розподіл продуктивних префіксів залежно від їх довжини і розподіл продуктивних основ залежно від їх частоти (35), а також залежність кількісного складу словотвірних рядів від частоти включених до них слів (54). Ескізно намічена закономірність Мілевського: що більше фонем у системі певної етномови, то коротша в ній середня довжина морфеми (48). Статистика пауз вагання: 2-вершинна залежність Пірсона — за Бумером (див. 26, с. 241). Нарешті, дивовижна статистика розподілу звукових кластерів залежно від їх довжини у фіналах слів (35, с. 40), — тоді як розподіл їх в ініціалях тих самих слів характеризується залежністю Ґауса (!), — див. нижче.

Б. Діахронія. Розподіл синтагм за довжиною в еволюції мови (?)